Хэй, парниша, приготовься услышать самый дикий рассказ из жизни наркомана-комика! Я тут не просто наркоман, я чалый наркоман, который спит с закладками под подушкой. И вот как-то раз я решил стать мамкиным хакером, да таким, чтоб сам Закрытый Клуб Марксистской Школы Злодеев мне завидовал!
Всё началось с моего жуткого ганджубаса – марихуаны. Я стал замечать, как мой жизненный драйв становится все более тусклым, как будто меня начали травить хреновыми подделками. Решил я взять дело в свои дудки и найти что-то новенькое, чтоб вернуть себе мощный хай!
Загуглил я, загуглил, и наткнулся на закоулки интернета, где продавались самые крутые лекарства без рецепта. И тут я наткнулся на свой главный штакет – глотнул дозу чистого кодеина! Этот сироп вкусен как малина, но работает сильнее допинга на олимпийских играх. Я был на пике своего наркотического вдохновения, готовый разобраться во всем и стать самым грозным мамкиным хакером!
Конечно, первой же своей задачей я поставил ограбление ближайшей аптеки, ведь там ведь настоящая медицина – барбитураты! Но, блин, оказалось, что воровать – это не моя стезя. Меня сразу вычислили, и я оказался на долгих шестерках в бутылке ирландского виски, а потом и в клетке какого-то арктического зверя. Я решил искать пути попроще и потише. Мой следующий шаг – создание своего закрытого клуба мамкиных хакеров, где мы бы обменивались самыми дерзкими идеями и безудержной фантазией.
Под псевдонимом Кодинер очутился я на самом крутом незаконном форуме, где обитали только гении наркотической хакерской мысли. Там я познакомился со своими братьями по секте и научился всем хакерским фокусам. Мы обменивались лайфхаками по использованию промышленных степлеров и ударных дрелей в целях электронной преступности.
| Наш кредо: |
«Кто ищет, тот всегда найдет – закладку под кроватью». |
| Наш девиз: |
«Халява есть, халява наши закладки». |
Мы хищники ночи, ковыряемся во внутренностях компьютерных систем, ищем все заковыристые джунгли инфор-бетонного джунгля. Однажды нашелся у нас супер-мега-чёрный код, дающий владельцу возможность немедленно полететь на Луну на рогатом носороге.
Спустя пару часов я вещал своим друзьям по планете, что я – мамкин хакер, а они – просто школьники. Им ни за что не понять, как я тушил весь Интернет на несколько минут одним нажатием пальца. Го молодежная революция, бро!
Но однажды наш клуб столкнулся с настоящей неприятностью – наши закладки попали в не те руки. Оказалось, что один из наших «друзей» оказался шпионом из Администрации Интернета! Вот тебе и конспирология, бро! Он развалил наш план создания мастерской по плетению угольных гирлянд из брошенных закладок.
Нам пришлось бросить наш клуб и бежать со всех ног, чтобы не попасться им на глаза. Так закончилось мое краткое и невероятно яркое путешествие в мир мамкиных хакеров. Теперь мне остается только смотреть на закладки, лежащие под моей подушкой, и мечтать о новых приключениях. Но я знаю, что обязательно найдутся более чалые наркоманы, которые возьмут эстафету и продолжат дело мамкиных хакеров!
И помни, братишка, что в нашем хейте к жизни – весь чарм молодежного наркомана. Ты можешь быть крут в своей субкультуре, но не забывай, что всегда найдутся еще круче и чалящие! Будь в трэнде, хэшир! Живи и наслаждайся каждым моментом своей наркоманской долбежки!
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.